Співзасновник та виконавчий директор нашого фонду, громадський діяч та невтомний волонтер Олександр Аронець прийняв рішення поповнити ряди українського війська. Далі пряма мова Сашка:
"Прийшла і моя черга. Доєднуюсь до сил оборони, до «Любарт» V-й Батальйон СпП. АЗОВ бригади "Азов".
Далі хочу розповісти про своє рішення, можливо, мій шлях надихне когось з вас долучитися до сил оборони.
З початку повномасштабної війни живу за принципом "в армії, або для армії". Оскільки в мене є невеличка аудиторія, почав волонтерити, з друзями створив БФ "Нащадки Сагайдачного", та вирішив піти служити, коли буде повістка. За ці 2+ роки, фонд передав силам оборони 115 автівок, дрони, продукти, інші необхідні речі. Не скажу, що результат великий, але мені і моїм друзям, які мені допомагали, точно не соромно за наш вклад.
Та кожен раз, коли їхав до лінії фронту передавати машинку воїнам, мене гнітило відчуття, що я у відносно спокійному тилу, а хлопці там, хлопцям треба відпочинок та заміна. Час йшов, повістка не приходила.
Десь трохи більше року тому почав розсилати резюме на цікаві для мене, посади в армії, почав запитувати по знайомих, по військових, яким допомагали. Та на той час відповіді на надіслані резюме не було.
На початку цього року, коли кількість переданих автівок сягла 100, вирішив долучитись до війська, не чекаючи повістки, та став активно шукати свій підрозділ. Та це не єдина мотивація. Усі ці два з половиною роки я возив автівки по всій країні. Було не раз, зупиняли, перевіряли. Досі не розумію, як не опинився в Яворові чи Десні))
І я дуже не хотів опинитись без вибору, щоб система зробила цей вибір за мене. Дякуючи воїнам, які виграли для нас з вами час, зараз у нас є дуже багато варіантів по рекрутингу долучитись до того чи іншого підрозділу, як на бойову, так і на тилову посаду. Якщо шукаєте і стукаєте в двері, вам їх неодмінно відчинять. Хочете ППО - стукайте, хочете бути водієм, кухарем, банщиком - вакансій багато! Підійдіть до цього питання максимально відповідально, як до вибору місця роботи, де ви плануєте пропрацювати найближчі 5-10 років (так, треба змиритись, що наша визвольна війна - це марафон, а не спринт і переможе той, хто добіжить до фінішу, а інший впаде і його держава перестане існувати).
Та долучитись до війська навіть простіше, аніж на якусь високооплачувану цивільну роботу, де від вас вимагають стажу роботи 100 років, знань усього на світі, включаючи 10 іноземних мов і тд, знайомо, правда? У війську вас всього навчать!!!! Хочете опанувати дрони - навчать, хочете їздити на Бредлі - навчать, хочете збивати "кинджали" - навчать! За найкращу роботу у вашому житті, яку ви самі обрали, де ви будете допомагати знищувати окупантів вам ще й будуть платити не малу зарплату!
Ви скажете, що є ризики загинути. А я скажу, що у мирних містах, Харкові, Києві, чи навіть Стрию в цивільних людей є теж ризики загинути від ворожих бомб. То ж, в сучасних умовах це доволі філософське питання. Допоки окупанти на нашій землі, то всі в зоні ризику.
Ну і ще не менша мотивація. Я не хочу ховатися у своїй країні, не хочу шарахатися від того, коли побачив військового у формі на вулиці, боятися повісток. Не хочу "рішати", боятися виходити з квартири, перепливати Тису, Дунай і тд. Це ганебне життя. А це моя країна, за яку я борюся з 2009 року у націоналістичному русі, під час Революції Гідності і зараз. Я хочу жити тут, я хочу, щоб моя донечка та сім'я жили у вільній і безпечній країні, до речі, дякую коханій дружині та донечці за їхнє терпіння і розуміння мого вибору. Я хочу стати тим маленьким гвинтиком у війську, яке принесе нам Мир.
З початку війни головний принцип, за яким наш фонд обирав кому допомагати - це бойові підрозділи. То ж, у мене дуже багато друзів у різних бригадах, а відповідно, я знаю дуже багато про внутрішню кухню, де адекватне командування, де совкова армійщина. Якщо ви хоч трохи жили війною, допомагали силам оборони, то і у вас мають бути друзі в армії. Якщо ж ні, то є рекрутинг.
Чому АЗОВ?
Тут немає мобілізованих. Тільки добровольці. Усі колишні цивільні, такі ж як я колись мамині черешеньки, яких навчили, які самі пройшли величезний героїчний бойовий шлях. Які цінують життя побратимів, для яких честь і вірність не просто слово.
Власне багато підрозділів пропонували і знайшли б для мене посаду, на якій я був би максимально ефективним, застосовуючи свої цивільні знання і навички. Так і тут, зконтактував з друзями з спецпідрозділу "Любарт" , яким ми з вами допомагали автівками, сказали що приймуть і в обіду не дадуть)) До речі, якщо захочете приєднатись до Азову, пишіть, спробую допомогти і вам! Робота знайдеться для усіх!
За кілька днів уже відправлюсь в навчальний центр Азову, підпишу контракт. Дякую за честь долучитись до героїчної бригади "Азов"! З нетерпінням чекаю на навчання, адже базову військову підготовку повинен пройти кожен українець - ймовірно, не за горами 3 світова, то ж, навички виживання і ліквідації ворогів нам з вами точно стануть в нагоді)))
Вибачте за сумбур, питайте в коментах, розповім детальніше. Яущо цікаво, буду писати про навчальний центр, чого вчать (якщо дозволять і буде доступ до інтернету).
Якщо дочитали до цього моменту, прохання - закиньте пару гривень на для воїнів мого батальйону:
PayPal: aronets@gmail.com
Монобанк: 5375411201813313
Приват: 5168752104339877
P. S. Якщо вам уже дали повістку, але ви не хочете рандомно попасти аби-куди, Азов може спробувати витягнути вас до себе)
Слава Україні!
Слава Нації!
Коментарі